По горизонтали
4. Рефлексивне ставлення людини до себе, здатнiсть до самостiйного пошуку помилок, оцiнцi своєї поведiнки i результатiв мислення.
7. Вмiння вести себе вiдповiдно до прийнятого етикету i етичних норм. Тактовнiсть передбачає не лише просте дотримання правил поведiнки, але й умiння розумiти спiврозмовника i не допускати неприємних для iнших ситуацiй. Людей з почуттям такту називають тактовними. Тактовна людина знає, вiдчуває, що, в який час, в якому мiсцi можна сказати, зробити або не можна.
По вертикали
1. Соцiальний, культурний та релiгiйний термiн, застосовуваний для опису колективного та iндивiдуального поведiнки, що полягає в непереслiдування тих, чий образ думок чи дiй не збiгається з твоїм власним i викликає чиєсь несхвалення
2. Фiлософське поняття, що означає характеристику предмета, змiст знання чи спосiб iснування (дiйсностi), яка полягає в їхнiй незалежностi вiд людської свiдомостi (суб'єкта пiзнання).
3. Розумiння вiдносин, почуттiв, психiчних станiв iншої особи в формi спiвпереживання
4. Моральна якiсть та чеснота, вразливiсть як на суспiльне добро, так i на суспiльне зло. За Платоном, справедливiсть - це найвища чеснота, що утримує мужнiсть, помiркованiсть та мудрiсть в повнiй рiвновазi й гармонiї ("кожному своє"). За Платоном саме справедливiсть державного устрою породжує у нього "однодушнiсть" (homonoia) i дружбу (philia) спiвгромадян, жiнок i чоловiкiв.
5. Здатнiсть до спiлкування, до установки зв'язкiв, контактiв, товариськiсть; сумiснiсть рiзнотипних систем передачi iнформацiї.
6. Це одна з основних граней людських чеснот, моральна якiсть, що вiдображає одну з найважливiших вимог моральностi. Включає правдивiсть, принциповiсть, вiрнiсть взятим зобов'язанням, суб'єктивну переконанiсть у правотi справи, що проводиться, щирiсть перед iншими i перед самим собою вiдносно тих мотивiв, якими людина керується, визнання i дотримання прав iнших людей на те, що їм законно належить. Протилежнiстю чесностi є обман, брехня, крадiжка, вiроломство, лицемiрство
