По горизонтали
2. Другорядний член речення, який пояснює слово зi значенням ознаки, виражає якiсно-означальну характеристику дiї, стану чи позначає, за яких обставин вiдбувається дiя, вказує на спосiб, мiру або ступiнь вияву дiї або ознаки
7. Лексико-граматична єднiсть двох i бiльше нарiзно оформлених компонентiв, граматично органiзованих за моделлю словосполучення чи речення, але неподiльна лексично, стiйка у своєму складi й структурi, яка, маючи цiлiсне значення, вiдтворюється в мовi
10. Система правил вживання роздiлових знакiв
11. Вид пiдрядного звязку мiж словами у словосполученнi, при якому залежне слово ставиться в певнiй вiдмiнковiй формi, зумовленiй лексико-граматичним значенням пiдпорядковуючого слова чи змiстом висловлення
14. Основа бiльшостi прийомiв перекладу. Полягає у змiнi формальних або семантичних компонентiв при збереженнi iнформацiї, призначеної для передачi
15. Форма дiєслова, що поєднує в собi ознаки дiєслова i прикметника: виражає ознаку предмета за дiєю i виступає в реченнi в ролi означення або частини присудка
16. Перехiд слiд з iнших частин мови до класу iменникiв
22. Другорядний член речення, який вiдноситься в реченнi до iменника i виражає ознаку, якiсть чи властивiсть предмета
По вертикали
1. Постановка одного з двох мовних елементiв, якi взаємоповязанi мiж собою, пiсля iншого
3. Граматичний звязок, який встановлюється мiж синтаксично рiвноправними, незалежними один вiд одного компонентами - словами, членами речення або складовими частинами складного речення
4. Постiйнi рiвнозначнi вiдповiдники мiж одиницями вихiдного i перекладного тексту, якi не залежать вiд контексту
5. Роздiл науки про мову, що вивчає походження i iсторiю окремих слiв i морфем
6. Сукупнiсть назв, уживаних у якiй-небудь галузi науки, технiки, виробництва тощо для позначення об’єктiв
8. Роздiл мовознавства, що вивчає словниковий склад мови
9. Роздiл науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень i речень, способи та засоби звязку мiж їхнiми складовими частинами
12. Семантичне i стилiстичне розмежування лексики i значень окремих слiв
13. Особлива система письма, яка застосовується для точного вiдтворення звукового складу слiв i текстiв якої-небудь мови або дiалекту
15. Втрата словом власного лексичного значення
16. Поєднання двох або кiлькох слiв, пов’язаних мiж собою за змiстом i граматично
17. Будь-яке власне iмя людини (особисте iмя, по-батьковi, прiзвище, прiзвисько, псевдонiм, криптонiм)
18. Передача тексту й окремих слiв, якi записанi однiєю графiчною системою, засобами iншої графiчної системи, тобто передача однiєї писемностi лiтерами iншої
19. Один iз варiантiв перекладу одиницi вихiдного тексту
20. Збiг за основним значенням морфем, слiв, фразеологiчних зворотiв i синтаксичних конструкцiй при наявностi в них рiзних змiстових вiдтiнкiв i стилiстичного забарвлення
21. Початкова форма дiєслова, що виражає дiю або стан безвiдносно до дiючої особи, числа, часу i способу
23. Слово або мовний зворот, створенi для позначення нового предмета чи вираження нового поняття
